| книги задармо - 2 |
[Feb. 9th, 2012|03:45 am] |
У зв’язку з переїздом оголошую другий раунд «гараж-сейлу». Ревізія книжкової шафи змушує мене роздати десяток-другий книжок. Є нові, є старі. Є читані, є й такі, котрі – буду чесним із собою – не прочитаю…
Словом, роздаються такі книги:
Олександр Олесь, Вибране – К.: Школа, 2007 – 352 с. (http://hotline.ua/img/bx/17/80_1.jpg)
Уэллс Герберт, Фантастические произведения. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 464 с. (http://underworldvids.com/img/item1231540784_gerbert_uells_fantistika_1.jpg)
Пристайко Володимир, «Чи був матч смерті?» - К.: ЕксОб, 2006 – 176 с. (http://www.archives.gov.ua/Publicat/Images/Prystajko.jpg)
Галинский В., Валерий Лобановский: Четыре жизни в футболе, - К.: Компьютерпресс, 2002 – 335 с. (http://img1.getzilla.net/1703/1703309/output.inner_thumb.jpg)
( Read more... ) |
|
|
| "Від синього Дону до сивих Карпат..." |
[Jan. 23rd, 2012|02:44 am] |
Мій дід, Микола, народився на Львівщині. Кілька років свого життя він прожив на Донбасі, працюючи в шахті. Можливо, приклад діда вплинув і на подальшу мого батька, Михайла, який пізніше теж пішов на шахту - правда, вже у Львівській області...
Так от, мій дід був великим патріотом. У часи Союзу (здається, тоді вже йшла перестройка) він тримав на стриху кілька жовто-блакитних прапорів. Нам, дітям, суворо наказували нікому про це не просторікувати (а ще ми вірили, що у вічно замкненій скрині дід тримає автомат). Після розвалу СРСР дідо звідкись дістав червоний прапор, передав його своєму синові, моєму татові, і сказав: «Пошиєш внукові шаровари».
Звісно, 22 грудня 1991 року дід Микола не пропустив нагоди взяти участь у «живому ланцюгові», який простягся зі Львова до Києва. А ще дуже добре пам’ятаю, як вони з бабою співали пісню: «Від синього Дону до сивих Карпат Одна нероздільна родина. Без панства, без рабства, насильства і зрад, - Вільна незалежна Вкраїна».
Тому сьогодні, коли доводиться чути від одного блатного поета про «нарост на тєлє Украіни» (тобто Галичину), про нікчемність Дня Злуки від одного оратора-тєкст-по-дєбільному-напісан чи й навіть від Патріарха, то я завжди згадую про ту пісню. «Від синього Дону до сивих Карпат…» Думаю, мій дідо, стоячи тоді в "живому ланцюзі", проживши життя і серед західняків, і серед східняків, знав, чому це робить, і чому воно потрібне Україні.
Здається, ця пісня у виконанні діда (Царство йому небесне!) та баби зберігається в батьків на касетці. Як матиму нагоду – оцифрую. |
|
|
| Про кота Кия і бабу його Рузю |
[Jan. 9th, 2012|06:10 pm] |
Розповім-но вам історію про одного напересічного кота на ймення Кий. Тут такі пристрасті: любов і ненависть, прив"язаність і вбивство - на ціле кіно вистачить!:))
Кий народився у травні, кілька днів після того, як ми з дружиною зареєстрували шлюб у рагсі. Ми сприйняли це за подарунок від кішки Васьки, котра, схоже, вирішила привітати нас із «розпискою»;))
В Кия були одна сіра сестричка і рудий братик. Троє котів жили в нашій квартирі два місяці – на втіху господарям, і на шкоду господарям теж. Потім їм настав час прощатися і роз’їхатися по нових домівках. Києві випала важка доля пертися в далеке село Млиниська, що в Жидачівському районі Львівської області.
( Read more... ) |
|
|
| "ах, как хочется вернуться..." |
[Dec. 26th, 2011|02:18 pm] |
Перебираючи речі, знайшов удома дві цікаві фотки. Вони особливі хоча б через те, що це єдині фотографії, де ми відзняті разом із друзями дитинства, моїми сусідами по будинку...
Нас було п"ятеро - а фоток лише дві. Ми з друзями домовилися тримати їх по черзі й передавати із рук у руки...
Колька Гук і Вася Шайнявський з 6-го поверху, Сєрий Луцюк із 12-го, Володя Пашко з 1-го (Паша), я в костюмі "Пума", пацик.
( Read more... ) |
|
|
| книги for free |
[Dec. 23rd, 2011|07:08 pm] |
У зв’язку з переїздом мушу провести певну ревізію книжкової шафи і беруся роздати десяток-другий книжок. Деякі з них є зі мною вже багато років, ще зі шкільних часів. Я купував їх у 10-11 класі на перші гонорари, здобуті в районній газеті «Новини Прибужжя»:)) Серед книг є багато нових. Декотрі я вже прочитав, а деякі – треба це визнати – не візьмуся читати ніколи…
Отож, роздаються книги:
6. Юрій Винничук, Житіє гаремноє – Львів: Піраміда, 1996 – 104 с. – сороміцька оповідь; у чудовому стані
1. Николай Гоголь, Избранные сочинения: том 1. – М.: «Художественная литература», 1984 – 574 с. (http://static2.ozone.ru/multimedia/books_covers/c200/1000093529.jpg)
2. Эрнест Хемингуэй. Избранное. – М.: Просвещение, 1984. – 304 с. (http://static.ozone.ru/multimedia/books_covers/1000205904.jpg) – трошки пошарпана життям; придатна для читання
( Read more... ) |
|
|
| паралелі |
[Aug. 31st, 2011|08:44 pm] |
Щойно переглядав альбом скандаліста, який вирішив, що я безкультурний жлоб, і знайшов там цікаве фото... Значить, загін "Беркута" й один міліціянт, який в особливо хамській формі стоїть стопами на бордюрі.
Спершу я подумав: "Яка бездуховність! Як він може дертися на бордюр! Йому неодмінно треба було зробити зауваження і відзняти каяття на камеру". А потім я подумав, що на місці міліціонера цілком міг опинитися я. І десь так це виглядало б... ( жлоб у хамській формі ) |
|
|
| момент оф глорі |
[Aug. 28th, 2011|12:53 am] |
я прославився!
на День Незалежності робив репортаж з-під пам"ятника Шевченку в Києві. там відбувався політичний мітинг. щоб бачити більше, я став на бордюр клумби. і невдовзі вляпався у пригоду.
один борець за мораль вирішив зробити мені зауваження, начебто я витоптую квіти, й зняв нашу розмову на відео. він був дуже настирливим - тому це мене трохи зачепило, я відповів йому в різкій формі. бо я ж то не стояв на клумбі...
загалом, чувак робив праведне діло: ті нещасні чорнобривці справді нещадно витоптували, в тому числі народні депутати й лідери політичних партій.
У цей список записали й мене - людину, яка не кине папірець на тротуар, яка в дні пасхальної побілки не стає на бордюри, вкриті вапняком... Жлоб є жлоб - шо з нього взяти?
пс. повний повст автора - тут: http://wetally.livejournal.com/38016.html#cutid1
моя відповідь автору: "привіт! це я, "жлоб". дякую за момент слави! по суті. на відео видно, що я стою на бордюрі, тримаючи стопу над квітками. фото з верхнього ракурсу - чиста маніпуляція з твого боку (люди не бачать, що нога не торкається клумби). щодо іншого - молодець! ти підняв хорошу тему! я стояв під пам"ятником і дивувався, як люди можуть ходити по клумбі й топтати квіти. мені насправді шкода, що ти не зробив жодного зауваження комусь із політиків чи народних депутатів. хто-хто, а вони витоптали там найбільше клумби. тільки, будь ласка, не виправдовуй усе цензурою абощо... як бачиш, у цьому ролику вистачає й маніпуляцій" |
|
|
| 1991-2011: погляд через двадцять років |
[Aug. 24th, 2011|11:48 pm] |
Поки ще День Незалежності...
На лівій фотці - 1991 рік. Працівники міліції пікетують Верховну Раду, вимагаючи збільшення зарплат і соціального захисту. На правій фотці - 2011 рік: міліціонери охороняють ВР від людей, які прийшли протестувати проти пенсійної реформи.
...Перед 20-річним ювілеєм України вирішив підібрати пари фотографій, які б зобразили: як змінилося життя держави за цей час, які тенденції, що було і що стало ну й т.д.
Зв"язувався із фотографами, порпався в неті, їздив у державний архів. Витратив купу часу - втім, із інтересом і, сподіваюся, з користю. І ось шо вийшло.
( Read more... ) |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=92.2){kind=small}
sam_ta_claus's journal
