| житєйскоє |
[Nov. 5th, 2009|11:41 pm] |
Я, жж-юзер sam-ta-claus, програв жж-юзеру peterko ящик пива - двайціть флєшок (прописом) - унаслідок суперечки про те, чи виступав ФК "Скала" (Стрий) у вищій лізі вітчизняного футболу. Переміг жж-юзер peterko, який стверджував, що "Скала" там не грала. |
|
|
| грипа |
[Nov. 5th, 2009|01:23 pm] |
 |
|
|
| етот поєзд в огнє |
[Oct. 30th, 2009|02:09 pm] |
Янукович звинуватив Тимошенко в тому, що вона наразила киян на епідемію.
Вчитайтеся в цей маразм: "Ми також вимагаємо відповідальності від Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко за те, що в час, коли на західних областях уже розпочалася епідемія, вона звезла з цих регіонів до Києва понад 150 тисяч людей, наражаючи і їх, і киян на смертельну небезпеку".
Оце, понімаєте, всі западенці тепер - як прокаженні. Так що стережіться мене! Я в понеділок теж зі Львова вернувся - увага! - плацкартним запчиханим поїздом.
А Януковичу хотілося б нагадати, як вони всикалися і плюскали слиною в 2004 році з того приводу, що "оранжисти" хочуть обнести Донбас колючим дротом. А тепер уже й сам Віктор Фьодирич фактично закликає до формування якогось гетто. Тьху! От давайте не будемо перегинати палку з цим грипом |
|
|
| в голову не влазить... |
[Oct. 13th, 2009|07:17 pm] |
Сьогодні розгорівся скандал з приводу згвалтування дітей у "Артеку". Серед числа людей, причетних до насилля над дітьми, сплило прізвище одного депутата.
У принципі, якщо людина є педофілом, то якісь ознаки такого збочення мали би проявлятися і в тому чи іншому контексті громадської діяльності - заявах, темах виступів, соціальних зацікавленнях і тд.
Я сьогодні присвятив певну частину свого часу, щоб пошукати якусь інформацію в неті. Знайшов лише те, що цей депутат належав до числа депутатів, які займалися підготовкою законопроекту про заборону порнографії.
Але юзер ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) none_smilodon, проаналізувавши законопроекти депутата, докопався до чогось значно цікавішого: http://none-smilodon.livejournal.com/456702.html. Не хотілося б робити передчасних висновків, але це змушує замислитись... |
|
|
| Сіанкам, Сіанкам - жемчужина у моря |
[Oct. 12th, 2009|06:33 pm] |
У моєму рідному Червонограді є футбольний клуб. Має дуже прогнозовану для вугільного краю назву - «Шахтар».
У нас є непоганий як для міста стадіон. Років десять тому арену реконструювали перед приїздом Леоніда Кучми. Команда могла похвастатися пластиковими трибунами, хоча такої розкоші не мали навіть деякі клуби вищої ліги:)) Якось цей стадіон навіть приймав гру молодіжних збірних України та Вірменії.
Іде час – а наш аматорський клуб здобуває дедалі більше атрибутів професійних команд. Тепер у нас грає легіонер, і не просто легіонер, а – як би то сказати політкоректно – темношкірий камерунець. «Чорна перлина Шахтаря», яку звати Сіанкам Ернест Емако.
Для 70-тисячного міста це, звичайно, екзотика. Колись у Червонограді жив темношкірий чоловік із Ямайки. Пам’ятаю, ціле місто дивилося на нього, як на ожилого Леніна. Про нього жартували: «О, шахтар після зміни не помився»;))
Але повернемось до футболу. Під катом - ( про те, як Сіанкам майже самотужки переграв Дніпро,про дружину-українку та українські котлети, а також про те, як він намагався себе продати. + ВІДЕО ) |
|
|
| Як я в кіно знімався |
[Oct. 4th, 2009|10:38 pm] |
Десять днів тому у світовий кінопрокат вийшов перший фільм, у якому мені пощастило знятися. Честь випала чимала – бо на одному майданчику працював із Еміром Кустрицею. І пофіг, що роль дісталася дрібненька – в масовці;)))
Назва фільму – L'affaire Farewell. У ньому розповідається про «одну з найбільших шпигунських операцій минулого століття» (так кажуть у рекламі до фільму), і полковника КДБ Володимира Вєтрова, який на початку 80–х працював на французьку розвідку. Кустуріца зіграв роль Вєтрова. Дія відбувається в Москві. Але частина зйомок пройшла в Києві. Тут ми і перетнулися із маестро.
Коли нас збирали для масовки – а це було рік тому, - то причина вибору Києва як знімального майданчика пояснювалася тим, що тут дешевше працювати і простіше отримати дозволи від влади. Але, коли фільм вийшов у прокат, то виявилося, що знімальна група не могла нормально попрацювати в Москві через «гебешні» штучки. У Росії перешкоджали зйомкам, бо нібито досі зляться з приводу операції «Фаревелл» і зради Вєтрова.
Зокрема, режисер фільму Крістіан Каріон розповів, що нинішній заступник міністра культури Росії відмовляв акторів зніматися в фільмі, бо «російський народ не зрозуміє, що вони грають зрадника і падлюку». Річ у тім, що колись цей «зам» міністра був одним із дипломатів, яких витурили із Франції через викривальні матеріали Фаревелла. Так що не Путіним єдиним…
Під катом – репортаж про те, як знімався фільм, і те, як ми з товаришем намагалися розповісти Кустуріці, що Довженко – не російський режисер, а український. А також відео-трейлер російською мовою. Там можна впізнати нашу ВДНГ і київське метро. Себе я не побачив, тому почекаємо на показ в Україні:))
( журналіст міняє професію ) |
|
|
| о часи, о Данія нещасна! |
[Oct. 1st, 2009|02:47 pm] |
Дуже щиро і чесно - про останню прес-конференцію Президента на галявині у секретаріаті. Мабуть, то була остання відкрита "пресівка" Ющенка на посаді. Раджу почитати. З автором важко не погодитись. І, чим ближче сунуться ті кляті вибори, тим стає сумніше...
І був ще один момент, коли в залі не було навіть флюїда неприйняття. «Я заплатив дуже дорого за свободу слова в цій країні. Я не знаю, хто заплатив більше, ніж я. Хто не згоден – підніміть руку», – запропонував Ющенко. Таких не виявилося. «Я дуже прошу вас її зберегти».
Як швидко цього разу проминули дві години. Йдучи зі сцени, він подивився ще раз в зал і сказав неголосно журналістам, які вже розходилися: «Пам`ятайте, що ви – українці». Сказав неголосно. Але, здається, всі почули. |
|
|
| boooyah! |
[Sep. 30th, 2009|01:05 pm] |
Молодий, розумний, без шкідливих звичок. Отримав шенгенську візу на півроку. |
|
|
| he and his army |
[Sep. 29th, 2009|07:21 pm] |
Оце так так! Фронтмен Radiohead Том Йорк зібрав нову групу. За складом - і сильну, і несподівану. До неї, зокрема, увійшли: басист Red Hot Chili Peppers Флі (!!!), барабанщик R.E.M. Джо Уоренкер, а також продюсер Radiohead Найджел Годріч і бразилійський музикант Мауро Рефоско.
Щоправда, група буде "одноразовою". Музиканти збираються для того, щоб дати два концерти - співатимуть пісні з сольного альбому Тома Йорка "Eraser". "Сейшн" відбудеться в жовтні у (чому, блядь, не в Україні?!!) Лос Анджелесі.
"Останні кілька тижнів я збирав колектив для того, щоб порозважатися і зіграти дещо з "Ерейзера" і ще кілька нових пісень. Побачимо, як це спрацює", - написав Том на офіційному сайті Radiohead. Він додав, що гурт не матиме назви, і концерт триватиме не дуже довго, "бо... ммм... ми ще не маємо багато матеріалу".
|
|
|
| (no subject) |
[Sep. 21st, 2009|10:57 pm] |
|
Молодий, розумний, без шкідливих звичок. Опускаю за собою сидіння на унітазі. Відпишу всім |
|
|
| на хвилі |
[Sep. 20th, 2009|11:46 pm] |
Нещодавно вдумався в одну цитату. В кожне речення – окремо і в контексті. І багато з чим погодився.
“Vibration is the one thing that we’re all are made of. The whole universe is vibration. And the purest form of vibration is music. Music is my messiah”.
Dub FX ( Звідси ) |
|
|
| aniol |
[Sep. 9th, 2009|12:48 pm] |
seems they are folowing me |
|
|
| OK Radiohead |
[Sep. 6th, 2009|06:15 pm] |
Я вже й не сподівався почути Creep вживу. Radiohead рідко коли грають цю пісню, але 25 серпня, в Познані, - заграли. Кращого фіналу для концерту годі було й вигадати.
|
|
|
| Холод холоду, тиша тиш... |
[Aug. 18th, 2009|04:24 pm] |
Це було чотири з половиною роки тому. Я прокинувся у ліжку в квартирі однієї дівчини. Дівчина лежала на сусідній канапі, бо ввечері напередодні ми посварилися і розійшлися. Я дивився у холодні ранкові вікна і, здавалося, відчував холод кожною клітиною. То мене пік не лютневий холод, а самотність. Мені було недобре і навіть випростатися було боляче.
І тоді мені згадалися рядки: «Добрий ранок, моя одинокосте. Холод холоду. Тиша тиш…»
Це були рядки з вірша Ліни Костенко, який називається «Ван Гог». Колись ми вчили цей вірш у школі і розповідали (точніше, показували) його на уроках театральної майстерності. Рядки дуже підходили до того мого стану.
Тоді я сяк-так виліз із холодного ліжка, зробив собі кави і пішов на поїзд, який мав відвезти мене до Києва. Чекав на смску від неї, але смски не було. І я сів у поїзд, який був таким же холодним, як ранок, - і поїхав у Київ, який мене потім іще довго не тішив.
А через місяць після тієї розлуки купив «Дзеркало тижня». Натрапив на статтю Юрія Андруховича – вона називалась «Абсолютний слух». І почав читати. «Одного ранку, - писав Андрухович, - я прокинувся в жахливо холодній, заповненій бляклою листопадовою сірістю кімнаті… я дивився у гуртожитську стелю… вона була такою ж нестерпною, як уся ця кімната, вся ця осінь, вся ця не зовсім ще звична самотність, що до неї слід було якось через силу звикати. Самотність пояснювалася просто: минулої ночі я врешті стрімголов освідчився у коханні і — як це стриманіше висловити? — отримав негативну відповідь. Тому на ранок я дивився у стелю і мені зовсім не хотілося жити далі…
Але як пояснити, - продовжував Андрухович, - те, що в моїй голові пульсувало одне-єдине заклинання: «Добрий ранок, моя одинокосте»? Тим, що саме воно тої миті виявилося найдосконалішою формулою мене, бо в ньому був зосереджений і болісно скорчений увесь я? Тим, що слідом за цим рядком — я про це пам’ятав — повинен був виринути наступний, не менш відповідний моєму станові?
Добрий ранок, моя одинокосте. Холод холоду. Тиша тиш. Циклопічною одноокістю Небо дивиться на Париж. Це був початок вірша майже забороненої поетеси Ліни Костенко. Вірш називався іменем майже забороненого (принаймні для згадування в українській радянській поезії) художника».
Я читав есе Андруховича, і прозрівав з кожним рядком. Там ішлося про те саме, що відчув я. В таких випадках кажуть: написано, ніби з мене. Мене ще певний час не попускало, але після прочитання есе зникло відчуття отої порожнистої самотності.
«Моя самотність, - писав Андрухович, - виявилася не тільки моєю, насправді — даруйте телевізійну брутальність — я був не один, зі мною солідаризувалася майже заборонена і леґендарна поетеса, а також Ван-Гог, божевільний художник з небезпечною бритвою в руці».
А в моєму випадку ланцюг виявився іще довшим – на Андруховича. Я був вражений тим, як склався цей ланцюг, і певний час відчував себе втаємниченим.
Невдовзі я відійшов, а "Ван Гог" досі залишається одним із улюблених віршів. Напевне, це найбільша сила мистецтва. Коли два рядки настільки точно і містко передають стан душі. І потім багатьма дзеркалами відлунюються і відлунюються. |
|
|
| п"ятничний настрій |
[Jul. 17th, 2009|03:09 pm] |
Дуже щира, позитивна і відкрита пісня. Налаштовуйтесь на хвилю - і не втрачайте її до понеділка. Хоча б;))
Пісню виконують вуличні музиканти з різних куточків світу. Вони навіть не бачилися в житті, але завдяки ентузіастам, які зводили пісню на ноут-буці, лишили нам таке диво. Stay by me.
Водку за наводку - для Му)) |
|
|
| пішла по руках |
[Jul. 14th, 2009|11:45 am] |
За місяць, який минув з того часу, як я прочитав книгу Ленса Армстронга «Не тільки про велоспорт: моє повернення до життя», і написав про це пост у ЖЖ – цю книгу прочитало ще четверо людей. Такого в мене ще не було з жодною із книг)) |
|
|
| природи поклик |
[Jul. 10th, 2009|04:25 pm] |
Час від часу стежу за онлайн трансляцією "Тур де Франс". Прикол дня - власник "жовтої майки" лідера Фабіан Канчеллара на 160-му кілометрі гонки відстав від основної групи велосипедистів, бо зупинився... посцяти. He has opted to answer the call of nature while his mechanic is changing a wheel, - було написано в онлайн-репортажі. Тепер Канчеллара змушений доганяти пелотон...
UPD 1. Канчеллара дав приклад багатьом байкерам. Основна група з"їхала з гори і, перш ніж їхати на наступну, багато хто зробив паузу. It's a moment when a numer of riders opted to stop to answer the nature's call, - повідомляє автор репортажу. Ну, гуртом легше наздоганяти основну групу, ніж поодинці.
UPD 2. Канчеллара догнав пелотон, але знову зупинився. ЦЬого разу не для того, щоб "answer the call of nature", а замінити ще одне колесо.
UPD 3, останній. На "Тур де Франс" сьогодні був перший етап у горах. Це найбільш виснажлива, до того ж, вирішальна, частина багатоденки. Тому 7-ий етап вніс зміни у генеральні підсумки. Канчеллара відстав від лідера на 6 хвилин, і опустився у загальному заліку аж на 39-те місце. Але так і не ясно, чи через "поклик природи", чи через проблеми з колесами...
Тепер "жовту майку" одягне італієць Рінальдо Ночентіні. Він відірвався від пелотону і фінішував четвертим: цей відрив дозволив вийти на першу сходинку в загальному заліку. Ленс Армстронг - людина, за яку я вболіваю на "Турі...", - тримав непоганий темп, але пропустив уперед і Ночентіні, і свого одноклубника із "Астани" Контадора. Тепер Контадор - другий, а Армстронг - третій; ці двоє змагаються за лідерство в "Астані". Ще один учасник казаської команди, українець Ярослав Попович, - 26. Але від нього не варто чекати тріумфів: завдання Ярика - працювати на перемоги Армстронга. Це вони двоє - на фото. |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
