| любиш мене - люби мою парасольку |
[May. 28th, 2009|02:23 am] |
Серед моїх 50 ЖЖ-шних зацікавлень є п’ять, які ніхто (наразі) не розділяє. Це десять відсотків, якщо комусь цікава арифметика.
Перші десять відсотків – Петро Троць. Гм. Дивно, що досі ніхто не розділив це зацікавлення...
Наступні десять – Сімона Халеп. Теж дивно. Ті, хто в танку, ідіть сюди - http://kp.ua/daily/270509/181240/. Ми з Троцем (про нього – у першому зацікавленні) боремося за природну красу. Хто з нами – приєднуйтесь до цього зацікавлення (Іване, не підведеш?;))
Третє зацікавлення – втаємничення. Люди, невже ви не читали Кривенка, „Енциклопедію нашого українознавства”. Там стільки разів зустрічається це смаковите слово! Візьмімо хоча б таке, зі стосунком до мене, журналістське: „ТЕКСТ — Лише дурень думає, що писати тексти може кожен дурень. Лише в т а є м н и ч е н и й знає, що творити текст може лише в т а є м н и ч е н и й. До тексту треба ставитися обережно й шанобливо! Як? Як до матері, як до коханої, як до батьківщини... Добрий текст — явище, як правило, наскрізь езотеричне, позначене міткою ангела”. Отак-то, друзі.
Четверте – ну, це Снупі. Пес, який у мене на юзерпиці. Don’t you like it?))
П’єте – гречані пластівці. Бо швидко, сердито і смачно!)) |
|
|
| can you beer? |
[Mar. 4th, 2008|01:47 pm] |
Усі ноги посипані синяками, найбільший із них намалювався синьо-фіолетовим кольором на коліні, по всьому тілу легка крепатура. Це "трофеї" з печери Млинки на Тернопільщині.
Бачив кристали і сталагміти, щоправда, малі. Але головне не це, а пізнання нових своїх можливостей. Якби мені колись сказали, що я пролізу в таку щільну дірку, проповзу у вузькому тунелі - не повірив би. Хоча розмір дупи і ще дещо, що спереду, іноді заважали рухатися вперед.
Ну і апофеоз - "розпори". Це вертикальні тріщини у мінерально-кам"яних стінах, по яких треба лізти, використовуючи здобутки камасутри. По розпорах рухаються, розставивши кінцівки убоки, або ж впираючись ногами в одну стінку, а спиною та руками - в іншу. В цей час під тобою ущелина завглибшки у кілька метрів. Повна концентрація, мозок шукає найоптимальніший шлях, ти борешся силою тертя із силою тяжіння - все залежить тільки від тебе. Дуже просте правило: все залежить тільки від тебе. Простіше, аніж в житті. І це, мабуть, те, що вабить мене в активному туризмі. |
|
|
| Натуральний обмін |
[Jul. 23rd, 2007|11:43 pm] |
У нас на Львівщині, мабуть, дуже багаті люди. Тому що всі розраховуються паперовими грішми, і в магазинах ніколи нема металевого дріб’язку.
А позаяк у нас такий копійчаний дефіцит, то замість п’яти копійок здачі продавець запросто може дати вам якогось турецького льодяника, а замість 25 може винагородити одним шоколадним „Маком”.
Люди обурюються і, коли їм тицяють солодощі, погрожують, що наступного разу прийдуть купувати хліб цукерками.
Але то, як виявилося, дурниці!
Купую нині персики: один звичайний, інший – нектарин, чи як воно там неволохате називається. І тітка відраховує мені одну гривню здачі... двома жетонами метро!
Це тепер мода така, та? |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
sam_ta_claus's journal
tired
calm![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif){kind=small}