Tags: мандрівки

газетяр

І wanna fly so high

Я зробив це! Я зійшов на Ельбрус і дивився на світ із найвищої точки Європи!

Підйом на гору - хоча й технічно простий (лізеш без страхівки, систем і навіть без льодоруба), але дуже виснажливий. Висота 5642 метри - це нестача повітря, це вдвічі нижчий тиск (ніж на рівні моря). Це екстремаьні умови для організму.

Сходження довелося почати опівночі, бо пообіді вже псується погода. Світанок застав мене на сідловині гори (хто не знає - Ельбрус має дві вершини; все у тій Росії двоголове). До того часу я вже знесилився і повторював в голові мантру: "Не зупиняйся! Ще трохи!".

Ранкове сонце додало сил - і в 6:15 я стояв на вершині.

Photobucket

Позаду - Головний Кавказький хребет.

Collapse )
газетяр

Зачаровані Десною

Сьогодні я мав найкращу веломандрівку, відколи навчився кататися на ровері.

Я, Йван і Марійка вирішили не нудьгувати в останній день тижня і податися за місто. Подумали про Десну. Вибрали маршрут у село Пухівка, яке нам розрекламувала Марійка.

Друзі мене вранці розбудили (на вихідних хочеться спати довго, а особливо мені) – і ми погналися.

Photobucket

Це мої два шальоні супутника.

Collapse )
газетяр

Какими здесь станут пустыми пути, Как будут без нас одиноки вершины...

Photobucket

Сиджу на роботі й намагаюся включитися в офісний ритм. Виходить не очінь.

А ще позавчора ми сиділи із камарадами у заледенілій обсерваторії на горі Піп Іван (2020 метрів), ховалися від лютого вітру і хурделиці, а я чекав від неба милості, щоб іти вниз і вчасно встигнути на поїзд. У Київ треба було так, як до вбиральні вранці. У якийсь момент подумалося, що ми там ув’язнилися на кілька днів. На щастя, ми встигли спуститися до ріки (чи, може, краще сказати – змогли спуститися до ріки?), встигли і до автобуса, і до поїзда, і до офісу. Що скажу? В горах – холодно, вітряно, голодно… але все одно краще ніж на роботі;)))

Фото lubysh
газетяр

Прямували до ПАР, але побачили тільки Донецьк

Їздив на "Донбас-арену" на футбол. Не зважаючи на поразку, лишилися і приємні враження. Я зрозумів: якби сидів у Києві - певне б набухався з горя, пускав гіркі чоловічі сльози і сварився б з Господом. Гіркота поразки була розбавлена масою позитивних емоцій. І це добре.


Це фото - з Решетилівки на Полтавщині, з кнайпи "Сита хата".
Collapse )
газетяр

I feel, my luck can change...

Це пердець. За один (!!!) день було розкуплено всі найкращі квитки на серпневі концерти Радіохед у Польщі та Чехії. Перший сектор - викуплений.
Якщо встигнемо, підемо у другий.
пс. bezimenna, щиро дякую!
ум

штрихи і штрішки

Найбільша особиста подія останнього часу – вся дружня трійця тепер працює в улюбленій газеті. peterko сумлінно інформує читачів про новини спорту вже півроку, а цього тижня лави „УМ” поповнив і lubysh – шукайте на сторінках газети його фото.

За п’ять років, які я працюю в газеті, ми утрьох провели в довгих коридорах „Преси України” немало трудоднів, трутне-годин і пивних марафонів. Думка, що ми можемо працювати тут усі втрьох, обговорювалася на рівні жарту. Якщо чесно, то я в це і не вірив.

Завтра ми їдемо на Івано-Франківщину влаштовувати собі міні-корпоратив. Послухаємо мартівських котів у Коломиї, полікуємось від мартівського авітамінозу відомими речовинами, в планах – катання на лижвах і вилазка в гори.

А поки я напишу кілька штрихів про свій попередній зимовий похід у гори і викладу трохи фото-красоти.

Collapse )
газетяр

ми ходили, дили, дили...

" - А чого ви ходите в холод?, - спитав дід.
- Туристи, - відповів Василь. - Для задоволення.
- Для задоволення лежать під периною. І яйця почесують"
(Анджей Стасюк "Білий крук")


Зовсім недавно був горах. Зимовий похід - це щось дуже чудове, незвичне і драйвове. Купа емоцій, купа нового досвіду.

Були на чотирьох вершинах - Греблі, Хом"яці, Синяці, Малому Горгані. Вперше в житті спостерігав за явищем, коли хмари внизу, а ти поверх них дивишся на море. А уявіть, що над цим усім іще й сонце сходить! Це прекрасно, товарісчі!) За таке видовище не шкода й померзнути)))



Нижче буде звіт камарада <Богача. Що ж до мене, то я, якщо відпишуся, то вже на шпальтах рідної газети. Фотки теж Богачеві. А коментарі можете лишати й тут))

Отже, Богач пише: "Завтра уже додому - можна і трохи посвяткувати і відігрітись. Бальзам з алтайського золотого кореня, Семова грузинська чача і горілка, яку ми вже не допили, хоч всього алкоголю і мало спожили - спати хочеться після важкого дня. І, звісно, гарячий чай і гаряча їжа - ноги відігріваються. Ні безалкогольним походам - недаремно одну з наших гір Синяком назвали:)"
газетяр

питання, питання, питання...

Одразу попереджаю: я повний ламер у цій справі.

Знаю, про все це можна дізнатися з джерел в і-неті, але покладаюся на те, що хтось пронюхав цю кухню своїм, самоє што ні на єсть, носом, або проанілізував ці джерела раніше.


Питання: в якому банку найкраще завести собі кредитну картку?

Планую користуватися нею закордоном. Насамперед цікаво, який банк забирає поменше відсотків при розрахунку за допомогою кредитки?